ВІЛ-інфекція – це хронічна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується повільно прогресуючим ураженням імунної та нервової систем організму, що проявляється вторинними інфекціями, пухлинами й іншими патологічними станами.
СНІД – синдром набутого імунодефіциту (остання стадія ВІЛ-інфекції).
ВІЛ і СНІД викликають страх і занепокоєння, які часто виявляються перебільшеними. Люди бояться заразитися ВІЛ при звичайному побутовому контакті. Ці страхи не обгрунтовані. Звичайний контакт з людьми, що живуть з ВІЛ / СНІД, абсолютно безпечний. Всі шляхи передачі ВІЛ добре досліджені і науководоведені.
Вірус не передається через:
- спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
- рукостискання;
- Через піт чи сльози;
- спільне користування фонтанчиком для питної води;
- посуд, їжу;
- домашніх тварин;
- туалети (унітази);
- чхання та кашель;
- контакти в громадському транспорті (наприклад, в «години пік»);
- обійми;
- монети та паперові гроші;
- постільну та натільну білизну;
- рушники, мило, мочалку;
- укуси комарів та інших комах;
- плавання в басейні;
- дверні ручки та спортивні снаряди;
- дружні поцілунки.
Вірус передається:
- статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
- парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений кров’ю, нестерильний медичний інструмент);
- від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).
Основним методом лікування ВІЛ-інфікованихє антиретровірусна терапія (АРТ). Ця терапія не виліковує від ВІЛ цілком, однак, перешкоджає його розвитку та розмноженню, поліпшує якість життя, дає змогу істотно призупинити розвиток СНІДу, продовжує тривалість життя.ВІЛ-інфіковані повинні приймати АРВ-препарати пожиттєво.Вживання таких препаратів трансформує ВІЛ-інфекцію з прогресуючої невиліковної недуги в хронічне захворювання, з яким можна прожити багато років.