Безбар’єрність — це принцип організації суспільного простору та взаємодії, за якого кожна людина має рівний доступ до всіх можливостей: освіти, працевлаштування, пересування, участі в громадському житті.
Це не лише про пандуси та ліфти — це і про мову, інформацію, цифрову доступність, ставлення до людей з інвалідністю чи інших соціально вразливих груп.
Безбар’єрність — це підхід, який враховує потреби всіх: людей з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, батьків із дитячими візочками, людей похилого віку, осіб, які пережили травматичний досвід або мають когнітивні порушення.
